До другої світової війни на території Зубильненської сільської ради були села Зубильне, Семереньки, Сірнички. Семереньки і Сірники мали свої церкви (зараз діючі). Зубильне своєї церкви не мало, тому, змагаючись за духовність, почали будувати свою церкву в с.Зубильне. Це було в 1920-1921 рр.
Поруч з невеликою дерев’яною церквою побудували однокімнатне приміщення школи. В 1922-1923 навчальному році почали працювати церква і школа. Вона була парафіяльною.
В школу ходили всі учні, які навчалися з 1-го по 5-й клас. Вивчали українську і польську мови, математику, співи. Підручники та письмове приладдя було дороге. Особливо українські підручники аж з Галичини. В школі вчителював Войтюк Ананій Семенович, родом з Рожищенського району. Школа була приватна. За навчання треба було батькам платити по 2 злотих на місяць. (2 злотих – це вартість одного робочого дня на буряку.)
Навчання в школі відбувалося в більшості в зимовий період. Войтюк А.С. вів шкільний, а також церковний хори.
Таких прицерковних шкіл на Волині було небагато. Тому в 1933-1934 навчальному році, при проведенні в Польщі нової шкільної реформи, коли на території Щуринської гміни можна було побудувати одну шестикласну загальноосвітню школу, за старанням вуйта гміни Щуринської Владіміра Онуфрійчука, який був родом з Хорохорина, школу вирішено побудувати в с. Зубильне. Акт закладки школи відбувся 8 серпня 1937 року, про що свідчить відповідний документ, який зберігся між підвалами закладу.
На загальних зборах села було обрано Комітет із селян: Павла Карасюка, Івана Возняка, Уляна Карасюка, Арсена Марищука, Івана Лавренюка, Мойсея Королюка, Адама Столярчука.
На закладці першої підвалини 8 серпня 1937 року були присутні: парафіяльний священик Іоан П., псаломщик Алимія Міщук, вуйт гміни Щуринської Владімір Онуфрійчук, солтис села Зубильне Василь Ярощук, церковний староста Андрій Гнатюк, будівельник (майстер) Семен Александров – родом з Рожищ.
Школа будувалась за кошти держави, гміни, з активною участю населення села. Силами селян ліс вивозили кінним транспортом з навколишніх лісів, цеглу з Луцька. Ліс пиляли на місці будівництва вручну. Найманих будівельників харчували по черзі селяни. Роботою керував комітет.
На 1 вересня 1939 року, на початок Другої світової війни, вдалось звести підвал, три класні кімнати, учительську і над підвалом на другому поверсі дві квартири для вчителів, покласти підмурівку під останні класні кімнати.
Протягом війни школа не працювала.
Після війни люди самі зробили ремонт. Велику допомогу надав тодішній бригадир будівельної бригади колгоспу Рябченюк Степан Олексійович з членами бригади Королюком Павлом Корнійовичом, Захарчуком Тимофієм Захаровичом, Вознюком Іваном Григоровичом.
Для початкової школи (4 класи) приміщення вистачало, але коли в 1950 році передано школу на семирічну, то треба було думати про розбудову . На будівництво школи держава грошей не виділяла і колгоспам не дозволяла. У своєму виступі на зборах в колгоспі, коли мова зайшла про необхідність розбудови школи, то перший секретар Локачинського району партії Тарасенко сказав: «Нам зараз треба будувати ракетні установки, а не школи».
Дирекція школи, виходячи з умов, маючи в бюджеті скупі кошти на «кап-ремонт», мусила щороку щось придумувати, щось переобладнувати, «виходити з положення».
Так у 1957 році в підвалі школи обладнано шкільну майстерню. В 1958 році перевезено Семеринську початкову школу в с. Зубильне.
В 1960 році стараннями заступника голови колгоспу Коновалюка Михайла Васильовича, Затурцівською буд.організацією добудовано ще дві класні кімнати. (Цегла з Торчинського цегельного заводу).
В 1972 році двоповерхова частина школи сильно нахилилась. Приміщення школи стало аварійним. (Було складено акт директором Гапоном І.Ф. і іншими членами комітету.) З’явилась надія на будівництво нової школи.
Викликано обласну комісію, яка вирішила не будувати нове приміщення, а зняти другий поверх. З нього було побудовано «малу школу» (дві класні кімнати).
У 1978 році з недогарків сільмагу побудовано нове приміщення майстерні. З приміщенням було важко, але навчання проводилось завжди в одну зміну, постійно було харчування, дякуючи старанням поварів Гапон Вірі Петрівні та Плетінь Валентині Дмитрівні.
При денній школі працювала вечірня, а відтак заочна середня школа, яка дала 56 випускників без відриву від виробництва (колгоспу). Цю школу закінчили Білан А.П., Курик В .Й., Іванчук І.Я., і інші, які пізніше займали посади вчителів і бухгалтерів.( Записано зі слів колишнього директора школи Гапона Івана Федоровича ).
В кінці 1986 року розпочато, а у 1987 році закінчено будівництво типового приміщення школи на 192 учнівських місця, в якому зараз нам просторо і зручно.
Директорами в новій школі були Боярин Т.П., Кошицький І.О., Лісецький Р.В., який очолює заклад і нині.
В 2021 році школу рішенням сесії Затурцівської сільської ради було перейменовано в ЗЗСО ”Зубильненська гімназія”.
